Галина Шиманські-Ґаєр

„Близьке спілкування з людиною з іншої країни, іншої культури, інших традицій і поглядів на життя надзвичайно розширює горизонти і толерантність до Іншого — це як читати цікаву книгу, що ніколи не закінчується і дивує кожною новою сторінкою. Для мене ця книга написана німецькою мовою — пригодою мого життя“

Я вірю, що українсько-німецькі дипломатичні відносини, офіційно налагоджені двадцять п’ять років тому, є лише частиною відносин між країнами. Не менш цінними є людські, особистісні відносини між українцями та німцями, історичний початок яких зараз важко визначити.

Моя особиста пригода, пов’язана з українсько-німецькими відносинами, почалася, ще коли я була школяркою середніх класів, і триває  дотепер. З підліткового віку в мене було надзвичайно сильне бажання вивчати німецьку мову без особливих на те раціональних причин. Я дуже хотіла не просто чути звучання німецької, а й розуміти зміст слів, речень. Найбільшою ж мрією було говорити німецькою так, щоб мене зрозумів хоча б один німець. Однак я народилася у невеличкому віддаленому селі на Донеччині, де й обов’язкова англійська була недосяжною розкішшю. Про вивчення якоїсь іншої іноземної мови залишалося тільки мріяти.

Ця мрія збулася тільки коли я вступила до “Києво-Могилянської академії” і переїхала до Києва. У вісімнадцять я, нарешті, почала вивчати німецьку на курсах у Гьоте-Інституті. Досі пам’ятаю, як подзвонила батькам відразу після першого уроку, коли я вже могла сказати “Hallo! Ich heiße Galyna” та “Wie geht es?” і надзвичайно цим пишалася.

За кілька років тільки завдяки тому, що я вже непогано говорила німецькою, змогла потрапити на освітній семінар до Берліна. Зараз Берлін став моїм другим після Києва улюбленим містом, у яке повертаюся знову і знову. Тоді ж я була переконана, що бачу місто вперше й, напевно, востаннє. Ця моя перша тижнева подорож до Німеччини дуже несподівано принесла із собою не тільки професійні, а й особисті зміни.

Тепер я щодня розмовляю німецькою і мене навіть розуміють. Близьке спілкування з людиною з іншої країни, іншої культури, інших традицій і поглядів на життя надзвичайно розширює горизонти і толерантність до Іншого — це як читати цікаву книгу, що ніколи не закінчується і дивує кожною новою сторінкою. Для мене ця книга написана німецькою мовою — пригодою мого життя.

Галина Шиманські-Ґаєр

Шиманські-Ґаєр