25 років дипломатичних відносин між Німеччиною та Україною

Спільна іменна стаття Міністрів закордонних справ України і Німеччини, Павла Клімкіна та Франка-Вальтера Штайнмайера

розміщено у "Дзеркалі тижня" 17.01.2017

Рівно 25 років тому наші обидві країни встановили між собою дипломатичні відносини. Цьому передували епохальні політичні зміни: возз'єднання Німеччини, закінчення холодної війни, розвал Радянського Союзу, незалежність України — протягом короткого часу старий ялтинський устрій був переборений, почалося становлення нового світового устрою.

Тривала історія німецько-українських відносин розпочалася ще задовго до падіння Залізної завіси, ґрунтуючись на тисячолітніх контактах, але вона мала і темні сторінки. Величезна війна, розпочата нацистською Німеччиною, забрала життя мільйонів українців і принесла голод, горе і вигнання. Деякі великі битви і донині носять назви українських міст. Жахіття Бабиного Яру, вчинені 75 років тому, і нині закликають нас робити все можливе, аби зберегти мирний європейський лад.

Важко було уявити собі, що після війни і ворожнечі, насилля і варварства знову може постати партнерство і навіть дружба між німцями й українцями.

І обидві сторони усвідомлювали це, встановлюючи 17 січня 1992 р. дипломатичні зносини. Перші контакти ще мали багато чого початкового: після того, як у 1989 р. у Києві було засновано Генеральне консульство Федеративної Республіки Німеччини — спершу буквально з одним столом і кількома стільцями, уже 7 лютого 1992-го Німеччина, як узагалі перша держава, відкрила своє посольство в Україні. Потім у березні 1992 р. відбулося відкриття українського посольства в Бонні.

Німеччина стала метою першого державного візиту першого президента України Леоніда Кравчука. На прийомі на честь київського гостя Федеральний президент Ріхард фон Вайцзеккер нагадав про "різноманітні політичні, культурні, економічні та людські відносини", на які треба спиратися далі, попри темні фази спільної історії. А "царин для плідного обміну та конструктивної співпраці" не бракує. І вже тоді Ріхард фон Вайцзеккер наголосив: "На порядку денному стоїть питання про майбутнє оформлення відносин між Європейським Співтовариством та Україною".

Нині, через 25 років, зрозуміло: Україна належить до Європи не лише в географічному сенсі! Наші народи об'єднують спільні цінності. Українці щоразу висловлювали своє прагнення до демократії та правової держави, свободи і доброго урядування — часто з європейським прапором у руках. Наша спільна мета — і надалі наближати Україну до європейських і євроатлантичних структур.

Наша спільна мета полягає в тому, щоб повернути мир в Україну. Ми працюємо з великим завзяттям над тим, щоб затяжний конфлікт у Донбасі був залагоджений. Ми засуджуємо анексію Криму, вчинену Росією з порушенням міжнародного права. Також її діями в Донбасі було поставлено під сумнів наш європейський мирний лад. У втіленні мінських домовленостей Німеччина і Франція як посередники в "нормандському процесі" роблять вирішальний внесок у деескалацію та стабілізацію.

Ми бажаємо, щоб глибокі процеси реформування в Україні мали успіх. Європейська перспектива на майбутнє відкриється для України лише тоді, коли політику, суспільство й економіку буде модернізовано, подолано корупцію та запроваджено правову безпеку для інвесторів. Цей шлях нелегкий, інколи й болючий. Але багато кроків уже зроблено, вже є чимало позитивних досягнень. Нас надихає те, що громадянське суспільство в Україні стало важливою складовою політичних процесів. Більша прозорість і суттєва трансформація зміцнюють суспільну згуртованість і надійність змін.

Звісно, цей процес має ще не раз перебороти невдачі — так, як і перші роки після возз'єднання Німеччини теж були нелегкими. Але вже нині глибинні реформи проявляють свій ефект і є стимулом продовжувати розпочатий шлях.

Обсяг німецької допомоги реформам в Україні безпрецедентний. Німеччина й надалі підтримуватиме Україну з великим ентузіазмом. Угода про асоціацію та вільну торгівлю з Європейським Союзом є потужним двигуном для реформ і модернізації. Принципове політичне рішення прийняте, тепер уже скоро безвізові подорожі до Європи стануть цілком звичною річчю.

Співпраця між Німеччиною й Україною посилилася також на економічному, культурному й суспільному рівнях. Сьогодні існують партнерство і дружба між обома нашими країнами, глибину й інтенсивність яких двадцять п'ять років тому, не кажучи вже про 75 років, ніхто не міг собі уявити, а міг лише мріяти про це. Численні побратимські зв'язки між містами, відкриття Німецько-української промислово-торговельної палати в Києві в жовтні 2016 р. і Рік німецької та української мови у 2017/2018 навчальному році є лише кількома з багатьох прикладів глибини й різноманітності наших взаємин. Ми маємо повне право підійти до наступних 25 років нашої співпраці, партнерства і дружби з упевненістю і завзяттям.

25 років дипломатичних відносин між Німеччиною та Україною

Міністри закордонних справ Павло Клімкін та Франк-Вальтер Штайнмайер