Що ж записано у §§ 66-68 Закону про перебування іноземних громадян?

Зауваження: цей текст закону не претендує на актуальність. Актуальна версія тексту закону міститься або у Віснику федерального законодавства, або на інтернет-сторінці Федерального міністерства внутрішніх справ www.bmi.bund.de

„§ 66 Відповідальна за витрати сторона; внесення застави для гарантування покриття витрат

(1) Витрати, що виникли через обмеження пересування, відмову у перетині кордону, контрольоване повернення або депортацію, несе іноземець.

(2) Поряд з іноземцем відповідальність за зазначені у пункті 1 витрати несе особа, яка зобов’язалася перед органом у справах іноземців або перед іноземним представництвом покрити витрати іноземця на виїзд.

(3) У випадках, зазначених у п.1 і 2 § 64, поряд з іноземцем за витрати на зворотнє транспортування іноземця, а також за витрати, які виникають з моменту прибуття іноземця у пункт прикордонного переходу до моменту виконання рішення про в’їзд, відповідальність несе транспортне підприємство. Транспортне підприємство, яке з власної вини порушує положення п. 2 § 63, несе поряд з іноземцем відповідальність за інші витрати, які виникають у випадках, зазначених у п.1 § 64 у зв’язку з непропущенням на кордоні та у п.2 у зв’язку з депортацією.

(4) За витрати на депортацію або контрольоване повернення відповідальність несе особа, яка працевлаштовує іноземця як працівника, якщо положення цього закону не дозволяють цьому іноземцю здійснювати трудову діяльність. Таку саму відповідальність несе особа, яка вчинила дію, що карається за § 96. Іноземець несе відповідальність за витрати лише у випадку, коли ці витрати не можуть бути стягнені з іншої відповідальної за витрати сторони.

(5) До відповідальної за витрати сторони може бути висунута вимога внесення застави для гарантування покриття витрат. Розпорядження про внесення застави для гарантування покриття витрат іноземця або відповідальної за витрати сторони відповідно до п. 4 речення 1 та 2 може бути виконано органом, що його видав, без попереднього розпорядження про виконання і встановлення строків, якщо в противному випадку стягнення витрат могло б опинитися під загрозою. Для гарантування покриття витрат на виїзд можуть бути конфісковані зворотні авіаквитки та інші проїзні документи, що є у іноземця, якому має бути відмовлено у перетині кордону, який має бути повернений під контролем, видворений або депортований чи якому в’їзд і перебування дозволяється тільки через подання заяви на отримання притулку.


§ 67 Межі відповідальності за витрати

(1) Витрати на депортацію, контрольоване повернення, відмову в перетині кордону чи обмеження пересування включають в себе

  • 1. витрати на транспортування та інші витрати на проїзд іноземців в межах території Федерації і до пункту призначення за її межами
  • 2. адміністративні витрати, що виникають при підготовці та здійсненні відповідного заходу, включаючи витрати на попереднє затримання у зв'язку із депортацією та витрати на письмовий і усний переклад, а також видатки на проживання, харчування та інші види забезпечення іноземця, а також
  • 3. усі витрати, що виникають у зв'язку із необхідними службовими супровідними заходами для іноземця, включаючи витрати на персонал.

(2) Витрати підприємців, що надають транспортні послуги, згідно з § 66, п. 3, речення 1 включають:

  • 1. витрати, зазначені в п. 1,
  • 2. адміністративні витрати, що виникають до виконання рішення про в'їзд, а також витрати на проживання, харчування та інші види забезпечення іноземця та витрати на письмовий і усний переклад та
  • 3. витрати, зазначені в п. 1, підпункт 3, якщо підприємець, що надає транспортні послуги, не бере на себе сам необхідний супровід іноземця.

(3) Витрати, вказані в пп. 1 і 2, стягуються уповноваженим на це згідно з § 71 органом у формі повідомлення про сплату в розмірі фактичних витрат. Стосовно розрахунку витрат на персонал діють загальні принципи розрахування витрат на персонал у державному секторі.


§ 68. Відповідальність за утримання


(1) Той, хто взяв на себе відповідальність перед Відомством у справах іноземців чи закордонним представництвом із відшкодування витрат на утримання іноземця, повинен відшкодувати всі бюджетні кошти, витрачені на утримання іноземця, включаючи забезпечення його житловою площею, забезпечення в разі захворювання чи виникнення необхідності у догляді , а також у тих випадках, коли видатки грунтуються на законодавчо забезпеченому праві іноземця. Видатки, які грунтуються на сплаті внесків, відшкодуванню не підлягають.


(2) Зобов’язання згідно з п. 1, речення 1 мають бути оформлені у письмовому вигляді. Відповідно до Закону про адміністративне виконання вони підлягають виконанню. Право на відшкодування надається державному органу, який витратив бюджетні кошти.


(3) Закордонне представництво негайно інформує Відомство у справах іноземців про зобов’язання згідно з п. 1, речення 1.


(4) Після отримання відомостей про витрачені згідно з п. 1 бюджетні кошті, які підлягають відшкодуванню, закордонне представництво негайно ставить до відома державний орган, який має право на відшкодування, про зобов’язання згідно з абзацем 1, речення 1 і надає йому всі відомості, необхідні для заявлення претензій і здійснення права на відшкодування. Отримувач може використовувати ці дані лише з метою відшкодування витрачених на іноземця бюджетних коштів та відмови у подальших виплатах”.

Що ж записано у §§ 66-68 Закону про перебування іноземних громадян?

Deutsche Gesetze