Вітальне слово Посла в день відкриття регіональної зустрічі викладачів Німецької служби академічних обмінів (DAAD) з Молдови, Румунії та України у Львові,26.- 30.05.2011

Шановна пані Шомакер,

шановний пане Віце-ректор професор Котур,

шановна пані професор Паславська,

шановний пане професор Максимчук,

шановна пані Дякович,

дорогі викладачі і доценти DAAD,

дорогі друзі DAAD,

На початку березня Федеральний міністр закордонних справ Німеччини Ґідо Вестервелле вперше відвідав Україну. Його вразила при цьому не лише краса Києва (якою він з огляду на щільний графік програми міг милуватися лише через вікно автомобіля): під час відвідання Університету імені Тараса Шевченка він був вражений мовними навичками українських студентів. Свої численні запитання Міністру вони ставили переважним чином німецькою мовою. Можу запевнити Вас, що на пана Вестервелле це справило глибоке враження.

Те, що німецька мова і культура мають такий високий статус в Україні (і я впевнений, також у Молдові та Румунії), значною мірою слід завдячувати роботі DAAD - Вашій роботі!. Велика кількість студентів та науковців, які подорожують туди й сюди між нашими країнами, є результатом довгорічної інтенсивної роботи DAAD та її партнерів тут, на місці.

Своєю роботою Ви сприяєте тіснішій інтеграції країн цього регіону в міжнародну наукову спільноту, стимулюєте міжнародні контакти та вселяєте мужність заглянути за межі свого власного (регіонального чи національного) горизонту. Саме в регіоні, який історично завжди належав до різних сфер домінування, це має особливе значення. Це завдання є амбітним, але водночас багатообіцяючим з точки зору результатів. По мірі виходу за межі державних і мовних кордонів можна легко ідентифіковати велику кількість історичних точок дотику.

Ви у своїх університетах працюєте не лише задля мовної та фахової підготовки багатьох студентів. Адже Ви можете також супроводжувати університети у процесі модернізації, робити свій внесок у побудову "суспільства знань" та сприяти розбудові міжнародних мереж. Це не легкий і не швидкий шлях. Потрібно багато невеликих кроків і неабияка витривалість. Спроможність до цього DAAD завжди демонструвала у минулому, і я радий, що ми можемо продовжити нашу довгострокову діяльність з такою ж інтенсивністю.

Дозвольте мені ще раз повернутися до згаданого на початку візиту Федерального міністра Вестервелле. У своїй промові в Університеті імені Тараса Шевченка Міністр наголосив, що стабільна держава потребує стабільного суспільства. Сюди належить також можливість відкрито говорити про критичні речі, а не закривати на них очі. "Не повинно бути того, чого не дозволено" – це позиція, яка лише у вкрай рідких випадках веде до знаходження рішення.

Але де те місце, в якому дискурсивно опрацьовуються потенційні конфлікти? Диспутація (як часткова дисципліна риторики) ще з часів середньовіччя належала до "базової підготовки" в університетах. Такі старі добрі традиції, власне кажучи, не варто забувати. Наприклад, достоповажний Стенфордський університет в Америці зробив своїм девізом наступний вислів німецького гуманіста Ульріха фон Гуттена (1488-1523): "Віє повітря свободи". Це речення прикрашає - німецькою мовою - печатку університету з моменту його заснування у 1891 році.

Сучасні університети – з Болонським процесом чи без нього – і надалі орієнтуються на сформульований Гумбольдтом ідеал освіти. Університет – це те місце, де формуються - або, якщо бути точнішим, формують самі себе - автономні індивіди та "громадяни світу". Вільгельм фон Гумбольдт розуміє громадянство світу таким чином: "Увібрати в себе якомога більше світу – в цьому полягає вищий сенс слова «життя»". Університет - це місце постійного публічного обміну між усіма учасниками когнітивно-наукового процесу. Загалом же, на думку Гумбольдта, до ознак такого університету належить також незалежність від держави ...

Тож, без сумніву, не випадково, що ця регіональна зустріч проходить тут, у Львові, місті з найстарішим університетом України і давніми традиціями університетської диспутації. Я хотів би, щоб ця традиція також і саме в прийдешні роки плекалася тут на високому рівні. Дякую Львівському університету за створення достойних умов для зустрічі викладачів і за надання своїх аудиторій для нас.

Науковою темою, якою Ви займатиметеся під час Вашого семінару, буде єврейська культура в Галичині та на Буковині. На жаль, наразі вона здебільшого уже стала лише історією.

Саме в цьому - 2011 - році ми будемо згадувати про напад нацистської Німеччини на Радянський Союз 70 років тому, який супроводжувався також знищенням місцевого єврейського життя. Тим важливішою є необхідність пам’ятати і берегти його сліди та осмислювати їх як інтегральну складову частину місцевої історії. Дуже сподіваюся, що цей семінар, з одного боку, дасть імпульси для подальшого вивчення цієї теми в межах і поза межами університетів, а з іншого – зможе послужити прикладом диференційованого дискурсивного опрацювання цієї теми.

Бажаю Вам на наступні дні змістовних і пізнавальних розмов, зустрічей та дискусій. Дуже шкодую – оскільки сам якраз історик – що не маю змоги взяти участь у наступних семінарах. Скористайтеся цим форумом для обміну думками та для роботи над гуманістичним і гумбольдтіанським ідеалом освіти, а також насолоджуйтеся часом в одному з найкрасивіших міст України.

Щиро дякую

Д-р Ганс-Юрґен Гаймзьот