Промова з нагоди Дня німецької єдності
„Єдність, право і свобода“ – ось ключові слова німецького національного гімну, який щойно пролунав. Це традиційна, але ще й досі актуальна пісня. Авґуст Гайнріх Гоффманн фон Фаллерслебен, ліберальний опозиціонер, написав цю „Пісню німців“ перед революцією 1848 року, у час, коли „єдність, право і свобода“ в Німеччині були ще мрією. Німеччина перебувала ще далеко від прагнення перебороти панування князів, досягти суверенітету народу, політичної свободи та самовизначення.
„Єдність, право і свобода“ стали девізом нашої ліберально-демократичної Німеччини. Цілком природно, що він викарбуваний на ободку німецьких монет у два євро, якими ми щоденно розплачуємося в крамницях. Але природність цієї „тріади“ спершу потрібно було вибороти.
„Єдність“ – у 1848 році Німеччина була поділена на велику кількість дрібних князівств, централізованої влади не існувало. Народ прагнув єдності. Але, як часто буває, панівні кола не поділяли прагнень народу. Зрештою тривало надто довго, поки ці дрібні держави об’єдналися в одну, отримали єдину національну ідентичність – ідентичність, яка не поборює, а шанує регіональні відмінності, яка бачить себе не в протиставленні своїм сусідам, а в залученні їх, як країна в Європі, яка бере на себе відповідальність у цьому світі.
„Право“, або дозвольте краще сказати „правова держава“: люди в ХІХ столітті хотіли подолати сваволю, коли владарі ставили свої бажання вище за право. Право не повинно було залишатися тільки інструментом можновладців. Індустріальному суспільству, що розвивалося, потрібні були надійні правила, щоб забезпечувати економічне зростання і розвиток людей. Все орієнтувалося на надійність через дотримання правил, які б виконував кожен, у тому числі правителі та державні установи. І все одно надто довго та важко доводилося опиратися діям держави - зате сьогодні кожен громадянин має право оскаржувати ці дії перед адміністративними судами; таким чином забезпечується ефективний правовий захист і зміцнюється віра громадянина в „свою“ державу. Довіра до правових інструментів є основою діючої сучасної демократії.
„Свобода“ – поняття з багатьма значеннями. Для Гоффманна фон Фаллерслебена на його час вона означала політичну свободу – свободу особистості від держави. Робити чи не робити того, що бажаєш, а не те, що до вподоби правителям. „Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості“ – так записано в нашому Основному законі. Цілком природною видається нам сьогодні ця думка. Свобода – у державному устрої вона проявляється в суверенітеті народу. Народ визначає, яким шляхом іти. Мабуть, і безсумнівно, що демократія – не найкраща форма правління, але вона найкраща з відомих нам. При цьому йдеться не про формальний суверенітет народу, а про реальний. І кожен, хто піддає сумніву суверенітет держави, автоматично ставить під сумнів суверенітет народу-державотворця. І я, як новий Посол Німеччини, радий святкувати цей день в Україні з представниками народу, який на свій кшталт виборов свою реальну свободу.
„Єдність, право і свобода“ – ця нерозривна тріада не щось статичне. Французька сатирична газета „Le Canard Enchaîné“ недаремно виходить під гаслом: „Свобода, якою не користуються, зношується“. І в переносному розумінні це стосується також єдності й права. Тож ми мусимо щодня боротися за свої принципи й цінності, звичайно, мирним шляхом, з розумом і політичною далекоглядністю.
Дозвольте подякувати тим німецьким фірмам в Україні, які допомогли нам провести це свято – банкам „Коммерцбанк“ і „Форум“ та страховій компанії „Альянц“. З нагоди Дня німецької єдності, який ми святкуємо нині з нашими українськими, європейськими та всіма іншими друзями, підіймімо разом келихи - як сказано у нашому національному гімні – в братерстві серцем і рукою.