Промова на відкритті конференції „Математика і науки про життя“ клубу Александера фон Гумбольдта
Київ, 5 серпня 2010.
Шановна пані д-р Антонюк,
шановна пані д-р Янецке,
шановні гумбольдтіанці,
шановні пані та панове,
хочу щиро привітати вас усіх тут, у Посольстві Німеччини в Києві.
Наукова конференція „Математика і науки про життя”, яку ми сьогодні урочисто відкриваємо, була організована українськими учасниками Фонду Александера фон Гумбольдта. Я був глибоко вражений, коли мені сказали, що на запрошення українських колег до Києва прибули гумбольдтіанці з 15 країн. Це свідчення того, що українські дослідники вже давно розпочали свою інтеграцію в міжнародний дослідницький світ.
Німеччина, так само, як інші країни-члени ЄС, хотіли б таким чином підтримати Україну на її шляху. Численні програми таких німецьких організацій, які надають сприяння – наприклад, Фонду Александера фон Гумбольдта, ДААД або Федерального міністерства науки та досліджень – перебувають у розпорядженні українських студентів і науковців. Чимало інформаційних заходів щодо їхніх пропозицій провело Посольство в рамках Днів німецької науки в Україні в минулому році.
На жаль, в Україні ці можливості сприяння використовуються не достатньо. Досі лише 86 вчених з України взяли участь у програмах Фонду Александера фон Гумбольдта. Порівняйте це з 995 стипендіатами з Польщі, 135 зі Словаччини, 383 з Угорщини, 204 з Румунії, 316 з Туреччини і 665 з Росії. Я назвав тут лише сусідні країни. І переконаний: Україна може досягти більшого.
Хочу запросити присутніх тут представників новоствореного Державного комітету з питань науки, інновацій та інформатизації, а також Національної академії наук України до діалогу, а також разом перевірити: як ми можемо спільно покращити обмін науковцями між нашими країнами? Я радий, що в галузі біології морів справа просувається успішно і президент Академії наук Патон кілька днів тому пообіцяв мені подальшу підтримку на цьому шляху.
З боку Посольства ми в цьому році звернулися письмово практично до кожного великого дослідного закладу і кожного університету в Україні, вказавши на можливості сприяння з боку Фонду Александера фон Гумбольдта. І колишні стипендіати-гумбольдтіанці готові підтримувати зацікавлених українських учених у питанні подання заяв.
Також сьогоднішня конференція має послужити цій меті. І я дуже тішуся, що більше половини учасників – саме молоді вчені.
На закінчення хочу подякувати організаторам Гумбольдт-Коллеґа за хорошу підготовку і побажати вам цікавих наукових дискусій протягом наступних днів конференції. Дуже сподіваюся, що тут у Києві з’являться нові контакти, які приведуть потім до спільних дослідницьких проектів.
Бажаю вам усім великих успіхів!